Тіні забутих предків Коцюбинський М.

Найвидатніші твори української літератури.Родини Палійчуків і Гутенюків здавна ворогували. І чи то так сплелася доля, мов тонкі та плутані гірські стежки, чи то бавилися давні лісові духи, але малий Іван Палійчук закохався в Марічку, двадцяту дитину в родині Гутенюків. Ще тоді, під час їхньої першої зустрічі, щось знали карпатські зорі, щось відчувала сумна та тужлива музика флояри. Віщували долю двох закоханих, чиєму коханню судилося стати вічним. Та чи щасливим?..Михайло Коцюбинський (1864-1913) — український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства тарасівців.Михайло Михайлович Коцюбинський з’явився на світ 17 вересня 1864 р. у місті Вінниця, в родині дрібного чиновника. Дитинство і юність майбутнього письменника минули в невеликих містах і селах Поділля, куди переводили його батька по службі. Освіту Коцюбинський отримав у Барській початковій школі (1875-1876) і в Шаргородському духовному училищі (1876-1880).Коцюбинський дуже рано почав пробувати свої сили в літературі, спочатку він брався за поезію, потім пішли переклади, але основним покликанням стала художня проза. Першою його спробою (критики сприйняли доволі скептично) стало оповідання «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884).У 1890 р. в львівському журналі «Дзвінок» вперше було опубліковано вірш Коцюбинського «Наша хатка». У цьому ж році він побував у Львові, встановивши корисні контакти з місцевими видавцями та літераторами, природно, що найважливішим знайомством було знайомство з Франком. Завдяки цій поїздці Михайло Коцюбинський почав співпрацювати з західно-українськими виданнями.У 1891 р. він їде в с. Лопатинці (Вінницька об.), де одночасно працює домашнім учителем у родині місцевого службовця і займається серйозною літературною діяльністю. У цей рік з-під його руки виходять оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», повість «На віру». Ці твори зацікавили багатьох літераторів і показали, що в українську прозу прийшов талановитий творець.На початку 90-х частина молодої української інтелігенції створила організацію «Братство тарасівців». З її учасниками Коцюбинський деякий час підтримував зв’язок. Природно, що це позначилося на його творчості. У казці «Хо» (1894г.) письменник підносить значення ліберально-просвітительської діяльності.Роки перебування Михайла Коцюбинського на державній службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів «Для загального добра» (1895), «Пе-коптьор» (1896г.), «Посол від чорного царя» та ін.Багата творчими здобутками п’ятирічна служба у філоксерній комісії стала періодом інтенсивного підвищення письменника. Покинувши роботу в комісії, він, після безуспішних спроб влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила родина, їде до Житомира і займає різні посади в редакції газети «Волинь». На початку 1898 року Коцюбинський нарешті отримує роботу в чернігівському земстві. Важливим моментом розвитку Коцюбинського було оповідання «Лялечка» (1901г.). У цьому творі письменник розкриває себе як прекрасного майстра психологічного аналізу.У 1905-1907 рр. Коцюбинський написав і видав оповідання "Fata morgana" (1904р.), В якому вловив ті зрушення в світогляді селянства і нові тенденції в еволюції, які вилилися в революцію наступних років.У 1910 р. була опублікована друга частина повісті «Fata morgana» та багато інших творів. Повертаючись із Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того чарівного краю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменникові достатньо матеріалу для твору. Проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишив його. Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчає звичаї, побут, фольклор його мешканців. На думку письменника гуцули й у XX ст. залишились язичниками. Враження від «чарівного полону» горян лягли в основу повісті «Тіні забутих предків».Під час поїздок на Кіпр письменник часто зустрічався з Горьким. У 1911-1912 рр. взимку навіть жив у нього і написав там «Коні не винні» та «Подарунок на іменини».Художні нариси «Хвала життю!» та «На острові», написані улітку 1912 р., виявилися останніми творами Коцюбинського. 12 квітня 1913 р. Михайло Коцюбинський помер у Чернігові.